Для спеціаліста усного перекладу головними в роботі повинні бути три фактори: коректна передача змісту, грамотність і стислість.

 

Правило лаконічності вимагає, щоб лінгвіст виконував переклад промови оратора максимально коротко. Це особливо актуально для усних перекладів з англійської мови через його особливості: у ньому досить багато термінів, які російською або українською мовою можна перекласти лише за допомогою двох-трьохслівних словосполучень. Подовження тексту на 10-30% у випадку перекладу з англійської на російську або українську мову вважається умовною нормою, в яку повинен намагатися "укластися" кваліфікований спеціаліст.

 

Але під час послідовного усного перекладу нерідко трапляється, що перекладач мовить набагато довше, ніж оратор. Це відбувається не через нестачу знань або кваліфікації лінгвіста, а виключно через нестачу внутрішньої дисципліни і неправдивих уявлень про те, як повинен поводити себе професіонал.

Окрім загальновідомої звички, яка властива багатьом людям, у перекладачів слова-паразити і вирази-паразити слугують способом приховати паузу, необхідну для обдумування і підбору найбільш адекватної фрази, яка більш точно передає суть сказаного.

Це трапляється, коли внаслідок хвилювання або інших факторів перекладач завершує смислову частину мовлення швидше, ніж лінгвістичну. Додаючи завершальні лінгвістичні конструкції, він намагається штучно подовжити текст.

Цей виверт застосовується з тією ж метою, що і слова-паразити. Перекладачеві треба деякий час для того, щоб осмислити сказане і дібрати найкоректніший переклад. Спеціаліст упевнений, що "підведення" допомагає йому "зберегти обличчя" перед слухачами. Але в реальності пауза в декілька секунд краще, ніж лінгвістичне сміття: за цей час перекладач може заспокоїтись, а аудиторія – відпочити.

Перекладач постійно зіштовхується із ситуацією, коли він самостійно повинен обрати більш точний переклад із декількох синонімів. У деяких випадках лінгвіст промовляє їх в голос, щоб, на його думку, максимально коректно передати суть сказаного. Це засмічує текст, тому перекладач повинен контролювати себе і самостійно обирати найбільш підходящі за змістом слова.

Це відбувається, якщо перекладач працює зі складною думкою оратора – він розділяє сказане на невеликі уривки, які потім "збирає" в єдине ціле за допомогою мовленнєвих зворотів. У результаті вихідна думка стає менш зрозумілою слухачам.

Це – вираження особистої думки перекладача з приводу сказаного. Наприклад, це може трапитися при дослівному перекладі якогось грубого слова, і перекладач пояснює, що саме так звучав текст оратора. Але слід пам’ятати, що слухачі сприймають переклад як дослівне мовлення оратора, і таких коментарів робити не слід.

Усний переклад необхідно здійснювати "від першої особи".

"Відсебеньки" на думку перекладача можуть допомогти донести суть сказаного. У роботі усного перекладача такі включення не допустимі, вони можуть спотворити всю суть вихідного мовлення і навантажують слухачів.

 

Причини, за якими перекладач допускає такі помилки, далеко не завжди пов’язані із недостачею професійних знань. Для успішної роботи усному перекладачеві необхідно розвивати внутрішню дисципліну, щоб його переклад був інформативним, адекватним і лаконічним.

 

Необхідно підкреслити, що великий словниковий запас, вміння грамотно формулювати речення і дотримання ділової етики – не повний список якостей, якими характеризується гарний усний перекладач. Уміння перекладати стисло і не використовувати словесне "сміття", внутрішня дисципліна – це немало важливі фактори для відмінної роботи. Саме таких професіоналів бюро перекладів TAT CENTER підбирає для своїх клієнтів.