Мало в кого виникають сумніви у тому, що гарне знання іноземної мови і вміння виконувати переклади – це різні навички. Неточності у перекладі можуть призвести до серйозних проблем, особливо якщо це стосується медичної, банківської або юридичної документації.

 

Декілька прикладів неточних перекладів стали хрестоматійними для перекладацької галузі. Вони наглядно демонструють, наскільки буває важливою і відповідальною робота перекладача.

У п’ятдесятих роках ХХ-го сторіччя, коли Японія стала більш відкритим суспільством, компанії-виробники шоколадних ласощів почали активно закликати жителів цієї острівної країни святкувати "День закоханих". Але некоректний переклад рекламної кампанії одного з брендів призвели до того, що японці сприйняли західні ритуали дещо по-іншому: вони вирішили, що 14 лютого саме жінки повинні дарувати чоловікам милі шоколадки і сердечка. Ця традиція зберігається і до сих пір. А "відповідний жест" із того часу чоловіки роблять 14 березня, в день традиційного чоловічого свята.

Найбільш відомий казус у питанні перекладу юридичних документів відбувся у 1840 році, коли був укладений договір між Британським королівством і декількома вождями невеликого новозеландського племені маорі. Туземці потребували захисту від мародерів, тому передали Великобританії права на управління. В англійському ж варіанті тексту метрополія отримала всі права на суверенітет. Вайтанзька угода, хоча і не була ратифікована Великобританією, до сих пір є одним із визначаючих документів соціального устрою Нової Зеландії.

Переклад головної книги християн – Біблії – далеко не ідеальний. Тим паче,що більшість перекладів робилася не з оригінального тексту, написаного древньоєврейською мовою, а з латинського або грецького варіантів. Найбільш відома перекладацька помилка в Біблії пов’язана з особливостями древньоєврейської мови – відсутністю голосних у письмовому мовленні. Тому замість сяйва (“karan”), голову Мойсея, який спускався з гори Синай, у найбільш розповсюдженому тексті Книги увінчували роги (“keren”). Цієї помилки припустився Ієронім Стридонський, автор канонічної латинської Біблії – Вульґати. До сих пір на багатьох картинах і скульптурах один із головних персонажів християнської релігії зображений з рогами, а не з німбом.