9 серпня, 2016
Великі міжнародні зустрічі не обходяться без участі в них синхронних перекладачів, особливо, якщо в заході беруть участь представники різних країн. Від якості роботи синхроністів залежать підсумки наукових симпозіумів або політичних переговорів. Неточності перекладу можуть виявитись причиною економічних збитків, репутаційних втрат, втраченого зиску або падіння престижу цілої держави.
 
До появи спеціального обладнання усний переклад не поділявся, як зараз, на послідовний і синхронний. Перші прилади були розроблені американським радіоінженером Фінлі Гордоном, а запатентовала винахід компанія IBM в 1926 році. Перша значима подія з використанням передових технічних засобів пройшла в Радянському Союзі в 1928 році – це був Шостий конгрес Комуністичного Інтернаціоналу. Політична подія проходила в Москві, а брало участь в ній понад 500 делегатів з 57 країн.
 
Другий випадок застосування синхронного перекладу на масштабній міжнародній події відбувся в 1945-1946 роках на Нюрнбергському процесі в баварському Палаці Юстиції. В роботі трибуналу брали участь і радянські перекладачі, і лінгвісти з країн-союзниць. Особливо багато працювало американських перекладачів.
 
Приблизно в цей самий час устаткування для забезпечення синхронного перекладу було встановлене в Організації Об’єднаних Націй, і поступово ця технологія вдосконалювалась. З 70-х років синхронний переклад отримав масове розповсюдження.
 
Раніше для забезпечення перекладу, при якому доповідач не робить пауз в своїй промові, було громіздким і незручним. З розвитком схемотехніки почали застосовуватись мініатюрні радіоприймачі з невеликими чутливими навушниками і мікрофоном. Наразі слухачам не обов’язково сидіти в кріслі залу, вони мають можливість вільно пересуватись по всьому приміщенні, одночасно слухаючи доповіді. В особливих випадках обладнання працює не на радіохвилях, що не гарантують захист від прослуховування, а на інфрачервоному випромінюванні.